Проблеми устрою світу
18 січня 1919 р. у Версальському палаці розпочала роботу перша в історії країн Європи та Америки міжнародна конференція. В її роботі брали участь представники 27 країн світу. До участі в роботі конференції не були допущені представники переможених країн і радянської Росії.
Франція хотіла відігравати керівну роль в центрі Європи. Однак було ясно, що до тих пір, поки в центрі Європи існувала сильна німецька держава, про керівну роль Франції не могло бути і мови. Тому основний вектор її зовнішньополітичних інтересів на конференції був спрямований саме на послаблення Німеччини.
Кардинально змінився міжнародний фінансовий статус США. З фінансового боржника (в основному, перед Великобританією і Францією) вони перетворилися в їх кредитора. Іноземні інвестиції США довели до 18 млрд. дол. Національне багатство США в 1914 р. складало 192 млрд. дол., а в 1920 р. – 489 млрд. дол. Тому-то напередодні Версальської конференції президент США В. Вільсон міг заявити “Сам Бог нас покликав до місії керівництва світом”. Це і був курс на утвердження реального “світового лідерства”, світової гегемонії США.
Ця програма В. Вільсона містила елементи радикалізму, демократизму і демагогії одночасно. Чому США виступили за ліквідацію таємних договорів країн Антанти? Тому, що вони не брали участі в їх складанні і боялися, що в зв’язку з цим США можуть бути обділеними.
Щодо майбутнього Німеччини, то Великобританія хотіла послабити лише її колоніальний і морський статус, а не взагалі як велику державу. Це і було продовженням з боку Великобританії курсу на ”рівновагу сил” в Європі, тобто, щоб була не дуже була сильна Франція, і, щоб не дуже була слабка Німеччина. Зрозуміло, що Францію такий статус зовсім не задовольняв. Англо-французькі протиріччя на конференції і після її закінчення стали суворою реальністю в європейській політиці міжвоєнного періоду.
Великобританія і США проявили більше політичної далекоглядності. Вони пропонували затвердити репараційні виплати з боку Німеччини в сумі 50 - 100 млрд. золотих марок (це в десять разів менше того, що пропонувала Франція). Не одержавши підтримки з питання загальної суми репарацій, Франція домоглась того, щоб частка, яку вона мала одержувати, сягала 58% від загальної суми репарацій.
Учасники конференції ретельно продумали ті статті договору, які визначали власне становище Німеччини в повоєнній Європі. Лівобережна Рейнська зона на 15 років мала бути окупована союзними військами. Уздовж правого берега Рейну створювалась демілітаризована зона шириною 50-60 км. Німеччину зобов’язували знищити оборонні споруди в районі Рейну. Їй заборонялося мати армію понад 100 тис. солдатів (без права здійснювати загальну військову повинність). Німеччина практично була позбавлена свого ВМФ (без права мати підводні човни).
Завоевания в Eвpoпе до
взятия Константинополя (1306-1453)
1352 г. - захват Дарданелл
1358 г. - Косова поля
После взятия Галлиполи турки укрепились на европейском берегу Эгейского моря, Дарданелл и Мраморного моря. Сулейман умер в 1358 г., и Орхану наследовал второй его сын, Мурад (1359-1389), который хотя и не забывал о Малой Азии и завоевал в ней Ангору, но центр тяжести своей деятельности ...
Внутренняя и
внешняя торговля в Древней Руси
Население с культурой славянского типа, благодаря появившемуся в конце II тыс. до н. э. плужному земледелию, добилось и известных хозяйственных результатов. К VI - V вв. до н. э. из этого района был налажен регулярный вывоз зерна в Грецию через черноморский порт Оливию. Торговля такого типа является важным показателем уровня развития об ...
Сколько их и что их гонит?
Этим тревожным вопросом задавался Владимир Короленко, исследуя психологию самозванства. В самом деле, сколько их было? Трудно сказать. Лженеронов было, по крайней мере, три. Особенно поражало Короленко количество российских самозванцев, заставивших писателя прийти к горестному выводу, что «Россия вообще страна самозванцев». Имеющиеся в ...