Проблеми устрою світу
18 січня 1919 р. у Версальському палаці розпочала роботу перша в історії країн Європи та Америки міжнародна конференція. В її роботі брали участь представники 27 країн світу. До участі в роботі конференції не були допущені представники переможених країн і радянської Росії.
Франція хотіла відігравати керівну роль в центрі Європи. Однак було ясно, що до тих пір, поки в центрі Європи існувала сильна німецька держава, про керівну роль Франції не могло бути і мови. Тому основний вектор її зовнішньополітичних інтересів на конференції був спрямований саме на послаблення Німеччини.
Кардинально змінився міжнародний фінансовий статус США. З фінансового боржника (в основному, перед Великобританією і Францією) вони перетворилися в їх кредитора. Іноземні інвестиції США довели до 18 млрд. дол. Національне багатство США в 1914 р. складало 192 млрд. дол., а в 1920 р. – 489 млрд. дол. Тому-то напередодні Версальської конференції президент США В. Вільсон міг заявити “Сам Бог нас покликав до місії керівництва світом”. Це і був курс на утвердження реального “світового лідерства”, світової гегемонії США.
Ця програма В. Вільсона містила елементи радикалізму, демократизму і демагогії одночасно. Чому США виступили за ліквідацію таємних договорів країн Антанти? Тому, що вони не брали участі в їх складанні і боялися, що в зв’язку з цим США можуть бути обділеними.
Щодо майбутнього Німеччини, то Великобританія хотіла послабити лише її колоніальний і морський статус, а не взагалі як велику державу. Це і було продовженням з боку Великобританії курсу на ”рівновагу сил” в Європі, тобто, щоб була не дуже була сильна Франція, і, щоб не дуже була слабка Німеччина. Зрозуміло, що Францію такий статус зовсім не задовольняв. Англо-французькі протиріччя на конференції і після її закінчення стали суворою реальністю в європейській політиці міжвоєнного періоду.
Великобританія і США проявили більше політичної далекоглядності. Вони пропонували затвердити репараційні виплати з боку Німеччини в сумі 50 - 100 млрд. золотих марок (це в десять разів менше того, що пропонувала Франція). Не одержавши підтримки з питання загальної суми репарацій, Франція домоглась того, щоб частка, яку вона мала одержувати, сягала 58% від загальної суми репарацій.
Учасники конференції ретельно продумали ті статті договору, які визначали власне становище Німеччини в повоєнній Європі. Лівобережна Рейнська зона на 15 років мала бути окупована союзними військами. Уздовж правого берега Рейну створювалась демілітаризована зона шириною 50-60 км. Німеччину зобов’язували знищити оборонні споруди в районі Рейну. Їй заборонялося мати армію понад 100 тис. солдатів (без права здійснювати загальну військову повинність). Німеччина практично була позбавлена свого ВМФ (без права мати підводні човни).
Планы и цели Германии:
План "Барбаросса" – план ведения военной компании против СССР - был разработан в течение лета 1940г. в русле стратегии молниеносной (6-7недель) войны. Он предусматривал одновременное нанесение ударов по трем главным направлениям: ленинградскому (группа армий "Север"), московскому ("Центр") и киевскому (&quo ...
Емельян Пугачев
Пугачев взглянул на меня быстро. «Так
ты не веришь,- сказал он,- чтоб я был
государь Петр Федорович. Ну, добро.
А разве нет удачи удалому? Разве в
старину Гришка Отрепьев не царствовал?»
А. С. Пушкин. «Капитанская дочка».
Другой знаменитый российский самозванец – Емельян Пугачев – был, в известной степени, антиподом Григорию Отреп ...
Наступление группы армии «Север» в 1941 г. на Ленинградском направлении и противодействие
РККА немецким войскам. Блокирование Ленинграда
Для наступления на Ленинград через Прибалтику выделялась группа армий «Север» (16-я и 18-я армии, 4-я танковая группа, 1-й воздушный флот); в первоначальном ударе по войскам Прибалтийского Особого военного округа должна была участвовать и часть сил группы армий «Центр» (3-я танковая группа и основные силы 9-й армии). Вся эта группировка ...