Проблеми устрою світу

История » Проблеми устрою світу

18 січня 1919 р. у Версальському палаці розпочала роботу перша в історії країн Європи та Америки міжнародна конференція. В її роботі брали участь представники 27 країн світу. До участі в роботі конференції не були допущені представники переможених країн і радянської Росії.

Франція хотіла відігравати керівну роль в центрі Європи. Однак було ясно, що до тих пір, поки в центрі Європи існувала сильна німецька держава, про керівну роль Франції не могло бути і мови. Тому основний вектор її зовнішньополітичних інтересів на конференції був спрямований саме на послаблення Німеччини.

Кардинально змінився міжнародний фінансовий статус США. З фінансового боржника (в основному, перед Великобританією і Францією) вони перетворилися в їх кредитора. Іноземні інвестиції США довели до 18 млрд. дол. Національне багатство США в 1914 р. складало 192 млрд. дол., а в 1920 р. – 489 млрд. дол. Тому-то напередодні Версальської конференції президент США В. Вільсон міг заявити “Сам Бог нас покликав до місії керівництва світом”. Це і був курс на утвердження реального “світового лідерства”, світової гегемонії США.

Ця програма В. Вільсона містила елементи радикалізму, демократизму і демагогії одночасно. Чому США виступили за ліквідацію таємних договорів країн Антанти? Тому, що вони не брали участі в їх складанні і боялися, що в зв’язку з цим США можуть бути обділеними.

Щодо майбутнього Німеччини, то Великобританія хотіла послабити лише її колоніальний і морський статус, а не взагалі як велику державу. Це і було продовженням з боку Великобританії курсу на ”рівновагу сил” в Європі, тобто, щоб була не дуже була сильна Франція, і, щоб не дуже була слабка Німеччина. Зрозуміло, що Францію такий статус зовсім не задовольняв. Англо-французькі протиріччя на конференції і після її закінчення стали суворою реальністю в європейській політиці міжвоєнного періоду.

Великобританія і США проявили більше політичної далекоглядності. Вони пропонували затвердити репараційні виплати з боку Німеччини в сумі 50 - 100 млрд. золотих марок (це в десять разів менше того, що пропонувала Франція). Не одержавши підтримки з питання загальної суми репарацій, Франція домоглась того, щоб частка, яку вона мала одержувати, сягала 58% від загальної суми репарацій.

Учасники конференції ретельно продумали ті статті договору, які визначали власне становище Німеччини в повоєнній Європі. Лівобережна Рейнська зона на 15 років мала бути окупована союзними військами. Уздовж правого берега Рейну створювалась демілітаризована зона шириною 50-60 км. Німеччину зобов’язували знищити оборонні споруди в районі Рейну. Їй заборонялося мати армію понад 100 тис. солдатів (без права здійснювати загальну військову повинність). Німеччина практично була позбавлена свого ВМФ (без права мати підводні човни).

Февральская и Октябрьская революции 1917 г.
Обострение общенационального кризиса в конце 1916 – начале 1917 г. Победа Февральской революции, ее характер, особенности, итоги и значение. Проблема власти: Временное правительство и Советы рабочих и солдатских депутатов, сущность двоевластия. Три кризиса Временного правительства. Конец двоевластия. Усиление хозяйственной разрухи, обо ...

Освобождение Краматорска
Мой друг в атаке пал под Краматорском, В пяти шагах от берега Торца. Хоть оставалось нас от роты горстка, Но мы стояли насмерть до конца. Мы умирали молча, не крикливо, Не ради громкой славы и наград. Мы жили тем единственным порывом, Который нам оставил Сталинград. .Беру земли я краматорской горстку. И вот стою у Вечного огн ...

Биография Наполеона I
Наполеон I (Napoleon Bonaparte, Buonaparte) (15 августа 1769, Аяччо - 5 мая 1821), французский император в 1804-14 и в марте-июне 1815. Уроженец Корсики. Начал службу в войсках в 1785 в чине младшего лейтенанта артиллерии; выдвинулся в период Великой французской революции (достигнув чина бригадного генерала) и при Директории (командующи ...