Зовнішня політика та значення Галицько-Волинської держави

История » Зовнішня політика та значення Галицько-Волинської держави

Об'єднання Галичини проходило за князя Володимирка (1124-1153 рр.), а розквіту Галицьке князівство сягнуло за його сина Ярослава Осмомисла (1153-1187 рр.). Тоді будуються нові міста, фортеці. Успішними були походи Ярослава проти зовнішніх ворогів. Так, у 1183 р. він взяв у полон 12 половецьких ханів. Після смерті Ярослава Осмомисла (1187 р.) галицький стіл посів його позашлюбний син Олег. Проте галичани повстали проти нього на користь законного правителя - старшого сина Ярослава - Володимира. Бояри, невдоволені його правлінням, намагалися запросити на князівство волинського князя Романа Мстиславича. Проте Володимир Ярославич, спираючись на підтримку німецького князя Фридріха Барбаросси і польського короля Казимира, повернув собі князівський стіл.

Проте діяльність Данила Галицького була перервана татаро-монгольською навалою. Ще у 1223 р. галицькі війська брали участь у битві з Чингісханом на р. Калці. Однак зашкодити навалі Батия в Данила Галицького вже не було сили. Зокрема втрачено великі міста - Галич, Володимир, Кам'янець. Згодом Данило Галицький здійснює успішні походи на Литву і Польщу. В 1243 р. він захоплює Люблін і Люблінську землю. У 1246 р. Данило їде у м. Сарай - столицю Золотої Орди, де дістає з рук Батия ярлик на княжіння. Але, повернувшись додому, він починає готуватися до боротьби з Ордою,

У 1264 р. Данило Романович помирає. Починається поступовий занепад Галицько-Волинського князівства. Волинню до 1270 р. володів його брат Василько, а Галичиною та Холмщиною - сини Данила Лев, Мстислав і Шварпо.

Галицькі бояри запросили на княжий стіл племінника Андрія та Лева Болеслава, який після переходу з католицької віри у православ'я отримав ім'я Юрій II Тройденович. Він урегулював стосунки з Золотою Ордою і Великим князівством Литовським, здійснивши у 1337 р. спільний з татарами похід на Люблін. Це в свою чергу викликало відсіч Польщі та Угорщини. Юрій ІІ змушений був підписати Вишеградську угоду про те, що по його смерті трон переходить польському королеві Казимиру ІІІ. Після цього галицькі бояри, не гаючи часу, отруїли останнього галицько-волинського князя.

Роль Галицько-Волинського князівства як основного політичного центру всієї України після занепаду Києва була дуже значною. Саме воно формувало ідею державності на українських землях, оберігаючи їх від поневолення сусідніми державами. Продовжуючи кращі традиції української національної культури, Галицько-Волинське князівство разом із тим забезпечило плідний вплив на цю культуру західноєвропейських цивілізацій.

Неудачи
Внутри «социалистического лагеря» были и свои сложности. Югославский руководитель маршал Тито, пришедший к власти самостоятельно, во главе партизанской армии, чувствовал себя более независимым, чем советские ставленники в других «братский странах» (некоторые из них о ГУЛАГе знали не понаслышке). Сам обладавший небольшой многонационально ...

«Игра в царя»
Показательны исторические примеры, проводимые и анализируемые Б. Успенским. Так, дважды (во всяком случае, это достоверно известно) первый венчанный царь и самодержавен всея Руси Иван Грозный предпринимал «игру в царя», усиживая на свой престол мнимого царя, самозванца, сопровождая этот акт шутовской церемонией. Первый раз Иван «играет ...

Финансово-кредитная реформа 1839-1843 гг.. Причины и цели реформы
Целями финансово-кредитной реформы было введение новых принципов организации денежной системы, устранение из обращения обесценившихся государственных ассигнаций, а в более широком смысле – стабилизация денежного обращения и вывод страны из кризиса. Была и более конкретная причина проведения реформы – это разные курсы рубля: вексельный, ...